Словник присвячений шкільному ЧУБРу в Павлограді!!!
Як відомо, після кожної долетвірної події з’являється такий собі словник фразеологізмів, які на пряму пов’язані лише з самої цією подією, але використовуються і по відношенню до інших аналогічних. Так після чемпіонату України з Брейн-рингу серед школярів, що пройшов 29 квітня – 1 травня в місті Павлоград, в обіход має увійти свій словник. Ось його примірний варіант.
Павлоградська рішучість – це коли ЧУБР має пройти спочатку «у Павлограді!!!», після – «під Павлоградом», після – «під Павлоградом у лісі», після – «ні, нехай все ж таки у Павлограді», після – «у ПАВЛОГРАДІ – тобто викоритаємо КОЖЕН КЛАПТИК нашого чудового міста і нехай інтелектуали також полюблять його, як його «любимо» ми!!!»
Павлоградське розселення – це коли Вас селять СКРІЗЬ і головне – усіх у різних хатках, мабудь щоб Ви не змогли змоитись з іншими командами та якогось дідька взяти та повтікати у самий непотрібний момент
Павлоградське харчування – це коли Вас «кормят» у харчевні, яка більш нагадує шинок та «запихнути» до неї можна лише чолов’яг з тридцять бо, на жаль, за словами колишнього голови ВР дядьки Літвіна «нєльзя впихнути невпихуєме»; до «кормлєнія» відносяться без справжньої відповідальності, бо ця тяжка праця має проходити лише «з ложечкі» - тим більше сама «ложечка» дуже гарно встромлюється у будь-яку страву та вже з неї не за які гроші вистомлюватись не бажає!!!
Павлоградські провідники – ну тут все просто, це «те, чого просто нема», хоча я можу здогадуватись, що коли організаторів питали де ж ці міфологічні істоти, ті дуже впевнено відповідали цитатою з москальської стрічки «ДМБ»: «Ви провідника бачите?» - «Ні» - «І я не бачу, а він є!!!»
Та й непогано було б мені з Олекієм «Бєндюжніком» Дубовим по особистій відзнаці дати за те, що не дозволили зникнути у кащах славного міста Павлограда одній з Сімферопольських тренерок)))
Павлоградська система – це коли Ви приїхали пограти у Брейн-ринг, а граєте у волейбол, футбол, фрісбі та ще казна-що!!! А тим, хто не хоче «заніматься своімі дєламі» на дворі, надається чудова можливість посидіти в одній з душних та затишних груп дитячого садку та згадати дитинство. А все це через те, що сам чемпіонат проходить тут же ж, у одній з груп садку, на постійно ламаючихся стільцях та непередбачуванопрацюючих кнопках, дуже економно та виважено – «вєсь пєрвий дєнь на 30 вопросах» - за словами одного луганського тренера. Та воно і вірно, хто сказав, що не можна викупатись у стакані води?!? Та й, мабудь, Чемпіонат України – це не та подія, щоб використовувати зайве багато питань!!! )))
P.S. Хотел бы добавить, что сам я ВСЁ ЭТО видел лишь со стороны, поскольку посчитал ниже своего достоинства являться на мероприятие, от которого меня отстранили столь недемократичным и антиправовым способом. Но информации, которой меня снабдили очевидцы (причём речь идёт в основном о тренерах) мне вполне достаточно, чтобы судить о данном мероприятии. И, в итоге, могу сказать лишь одно Виват Одесса!!! А «Павлограду» – два совета: 1 – учитесь опыту «Жемчужины у моря»; 2 – если не можете, то не беритесь, и не позорьте зря город!!!
Паша Муха, не з Росії з коханням...
